П’яні дівки з тюльпанами – три штучки в целофані

Які ще асоціації у вас викликає 8 березня? А, ну звичайно, мімози, шоколад, кудлаті м’які ведмедики, набір каструль, чи фен в святковій упаковці з безглуздими рожевими квіточками…

Що там ще? Вихідний, п’яні чоловіки, Клара Цеткін, Роза Люксембург, комунізм, комсомол, піонери…ой, мабуть все ж піонери тут ні до чого, це зовсім інший асоціативний ряд. А от з Кларочкою і Розочкою варто було б розібратись детальніше

Гаварят, што імєнна тьотя Клара с тьотєй Розой прідумалі нам празник, такі да!

Поки я, закинувши роботу, поринула в глибокі роздуми, мій начальник висунув свою версію: дві лесбійки-комуністки придумали свято, щоб перетягнути на свою сторону (червону, а не рожеву, слава Богу) жінок з робочого класу.

Лесбійки-комуністки?! Так оці радянські святкові демонстрації з прапорцями і повітряними кульками задумувались як паради секс-меншин?! Інтригуюче, нічого не скажеш! Але я вирішила розібратись з цим питанням серйозно, щоб дарма не плюндрувати честь комуністок

Американські швачки

Виявляється, все почалось в березні 1857 року, коли текстильщиці Нью-Йорку, вкотре перечитавши «Швачку» Павла Грабовського, перестали терпіти як «кров висисає оте остогиджене, прокляте нишком шиття», і пройшлись по Манхеттену. Я було подумала, що жіночки вирішили зайнятись шоппінгом, та вони влаштували «марш пустих каструль». Гепаючи каструлями, швачки вимагали підвищення зарплати, покращення умов праці і рівні з чоловіками виборчі права.

Далі, через 50 років трудівницям Нью-Йорку знову стало сумно жити, і вони пішли вулицями центральними з тими ж вимогами. Весною 1910-го цей рух підхопили соціалістки і феміністки всієї країни. Делегаток з США на ІІ Міжнародній конференції підтримали Клара Цеткін і Роза Люксембург, згадавши і гірку долю німецьких жінок, обмежену трьома К – Kuche, Kinder, Kirche – кухня, кіндери (себто дітки), кірха (церква).

Направду, в резолюції тієї конференції 8 березня визнавалось не як свято, а як політичний захід, щоби агітував за права жінок. В усьому світі цей день так і лишився суто формальною календарною подією, але совєцкім людям цього виявилось мало. З 1965 року в «сересер» його оформили як офіційне свято «Міжнародний жіночий день» (МЖД) з квіточками і шампанським.

Красная Роза і Дикая Клара

Але повернемось до легендарної Клари: виявляєтьсь ідею про МЖД закинула і реалізувала не вона, а член ЦК соціал-демократичної партії Німеччини Хелен Грюнберг. Отак ми зруйнували міф №1. А тепер №2: Клара не єврейка, а чистокровка німкеня, яка до певного моменту в житті звалась Клархен Эйснер. Такі нєт, дарагіє маі

І ось тут ми впритул наблизились до найнепохитнішого міфу про Клару. Якого, питайте? А як ви собі уявляє цю пані? Шалена комуністка, що ненавиділа чоловіків і виглядала як…?

Ха-ха, насправді, Цеткін – прізвище її першого чоловіка Осипа, революційного студента-емігранта з Росії, від якого ця «муженєнавісніца» народила двох синів! На жаль, Осип помер від туберкульозу, і Клара навіть вийшла заміж вдруге – за художника, молодшого за неї на 18 років. Коли вони розлучились, ця «феміністка» навіть хотіла закінчити життя самогубством. Такі факти і вчинки, як на мене, складно в’яжуться з образом чоловікоподібної істоти. Клара вміла бути жінкою.

Від суїциду Клару врятувала партійна товаришка і дорога подруга Роза Люксембург. До речі, в Рози теж було тоді трагічне кохання: вона розійшлась з своїм хлопцем, молодшим сином Клари. Кості тоді було 22, а Розі – 37. Ну, любі жіночки порозважатись з хлопчиками, що поробиш.

Після любовних розчарувань подружки вирішили забити на чоловіків і поринути в політичну боротьбу. От тут можливо і мав місце порочний зв’язок, але документальних підтверджень не маю, тому думайте так, як хочеться.

Роза ніколи не була заміжня, думаю і кавалери пороги їй не оббивали, бо ця польська євреєчка особливою красунею не була: мала 155 зросту і кульгала на одну ніжку. Тому, щоби не лити гіркі сльози на якомусь партійному з’їзді, вона заявила: «в мене немає особистого життя, лише публічне».

А товариші по партії називали їх Дика Клара і Червона Роза, додаючи: «Клара Цеткін і Роза Люксембург — єдині чоловіки в нашій хисткій партії».

Сумне свято виходить…американські швачки з каструлями, жінок називають чоловіками, трагічне кохання, невдале особисте життя…

Дійсно, варто дарувати жінкам більше тепла і уваги, але навряд чи для цього потрібен окремий день. Хоча, якщо дорогій вам людині хочеться свята саме 8 березня – зробіть жінці приємно, тільки щоби то не було, як одчіпне

А взагалі, можна святкувати увесь березень як свято, адже природа прокидається навколо нас і всередині нас. Коти і кішечки скоро почнуть казитись, та і нам, хлопчики-дівчатка, буде не до сну…